Нинішня війна торкнулася всіх нас, однак щодня ми бачили та бачимо нові і нові свідчення, як Бог оберігав та робив дива в повсякденному житті. Хочемо нагадати ще одне із яскравих свідчень останніх місяців.
“Мене звати Олена, і я з Маріуполя, якого вже майже немає…“ Так починається розповідь жінки, яка пережила обстріли в зруйнованому місті завдяки силі молитви до Бога.
Ми з сином щоранку обходили місце, в якому ми жили, взявшись за руку і молившись, щоб Ісус зберіг не тільки нас, а й людей, які жили з нами в будинку. І поки ми там були дім не постраждав.
Коли ж ми виїхали ввечері 16 березня, в будинок влетів снаряд, і його більше немає, але всі люди, що жили в ньому, живі й змогли дивом виїхати звідти протягом 2 днів.
Ось так великий наш Ісус і сила молитов діє. Нас було всього двоє віруючих в будинку, де мешкало близько 500 людей. Я встигла розповісти про Христа дівчині років 20, а також залишила їй свою Біблію. Вона покаялась. Сьогодні вона в безпеці та вдячна Богові за нашу з нею зустріч.
Знаєте, коли біля будинку, де ми жили з’явився несподівано генератор, і ми змогли заряджати телефони в надії, що з’явиться зв’язок, я включала плеєр з піснями прославлення і співала хвалу. І молилася ще більше, коли навколо все тряслося від вибухів, коли сусідні вулиці й будинки горіли, і це було так близько – за 100 метрів від нас. Страх змінився відвагою та посиленою хвалою та молитвою. Це допомагало вижити й молитися далі. Я так сильно відчувала Бога в ті хвилини, хвалила за Його милість, любов, допомогу та захист.
Протистояння було дуже великим від близьких невіруючих людей. Вони говорили, що ми з сином несповна розуму, що кожного ранку обходимо навколо будинку і молимось про захист. Але ми знаємо, в Кого ми віримо, і це – наш сильний і люблячий Ісус, Який вивів нас із пекла в безпечне місце.
Ми виїхали в Кременчук автобусом і сльози вдячності були в мене на очах всю поїздку. Вдячності Богові, Який влаштував наш шлях у безпечне місце.
