Свідчення солдата

02 Июля 2022 Published in "Свидетельствуем вам"
Read 2656 times

Ми мали звичайний виїзд. Відштовхнувши ворога, були впевнені, що все відбувається добре. З моїм напарником ми їхали у невеликій броньованій машині зі швидкістю 120 км/год. Зненацька на зустріч нам виїхав ворожий танк. І коли танк вистрілив, життя зупинилося на 1,5 секунди.

Ти відчуваєш, як тобі стає боляче, бачиш, як з танка виходить орк, машина перевертається і починає горіти.

Напарник відключився, бо було сильне попадіння. У напарника посікло обличчя, але потім все швидко загоїлося. В мене обгоріла голова та спина. 

Ми тільки виходимо з машини, знову стріляють. Ми розходимося в різні боки, щоб танк ганявся лише за одним. Він вибирає мене... 

Я ухвалюю рішення з тим одкровенням, яке отримав від Бога, що я в Його руці, і починаю рухатися у бік мінного поля. Підходжу до певного місця і всередині відчуваю голос, який керує моїм кроком: «давай ліворуч, давай праворуч!» І так я пройшов 8 км. 

Поранений, із затеклим оком та вивихнутою рукою, весь у крові, обгорілий, повертаюся на базу. Хлопці вже поховали мене подумки. Всі мене обійняли, і тоді мій загін уперше сказав: «Слава Богу!»

Мене вважали трохи божевільним, бо я починав наш виїзд із молитви, але після мого повернення, без молитви ми більше не проводимо жодного виїзду.

(Сергій Євсюков)

Джерело

Ми мали звичайний виїзд. Відштовхнувши ворога, були впевнені, що все відбувається добре. З моїм напарником ми їхали у невеликій броньованій машині зі швидкістю 120 км/год.
Зненацька на зустріч нам виїхав ворожий танк. І коли танк вистрілив, життя зупинилося на 1,5 секунди.
Ти відчуваєш, як тобі стає боляче, бачиш, як з танка виходить орк, машина перевертається і починає горіти.
Напарник відключився, бо було сильне попадіння.
У напарника посікло обличчя, але потім все швидко загоїлося. В мене обгоріла голова та спина.
Ми тільки виходимо з машини, знову стріляють. Ми розходимося в різні боки, щоб танк ганявся лише за одним. Він вибирає мене...
Я ухвалюю рішення з тим одкровенням, яке отримав від Бога, що я в Його руці, і починаю рухатися у бік мінного поля.
Підходжу до певного місця і всередині відчуваю голос, який керує моїм кроком: «давай ліворуч, давай праворуч!» І так я пройшов 8 км.
Поранений: із затеклим оком та вивихнутою рукою, весь у крові, обгорілий, повертаюся на базу. Хлопці вже поховали мене подумки.
Всі мене обійняли, і тоді мій загін уперше сказав: «Слава Богу!»
Мене вважали трохи божевільним, бо я починав наш виїзд із молитви, але після мого повернення, без молитви ми більше не проводимо жодного виїзду.
(Сергій Євсюков)

Leave a comment

Поля,обозначенные (*), обязательны к заполнению.

Комментарии публикуются после проверки модератором.