Нинішній закон про альтернативну службу зазначає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Нажаль до кінця цей аспект за два роки діії воєнного стану так і не був законодавчо врегульований, що призвело до нинішньої невизначеності з даним питанням.
Законодавче регулювання альтернативної служби
Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” встановлює основи для громадян, чиї релігійні переконання не дозволяють їм виконувати військовий обов’язок, дозволяючи замінити його на альтернативну службу. Ця норма є важливою для забезпечення права на свободу віросповідання, гарантованого Конституцією України. Альтернативна служба, яка вводиться замість строкової військової служби, має на меті виконання громадянського обов’язку перед суспільством без порушення особистих переконань.
Обмеження під час воєнного стану
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені особливі обмеження на право проходження альтернативної служби. Ці обмеження мають чітко визначений термін дії та враховують потреби держави в цей критичний період. Водночас сьогоднішні умови воєнного стану в Україні ставлять під сумнів можливість заміни військової служби на альтернативну для осіб з певними релігійними переконаннями.
Судова практика та її значення
Судова практика в Україні демонструє різні підходи до трактування можливості проходження альтернативної служби під час воєнного стану. Наприклад, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області визнало право свідка Єгови на заміну військової служби альтернативною, навіть під час мобілізації. Суд виходив з того, що законодавство не містить прямих обмежень на проходження альтернативної служби в період воєнного стану для осіб, призваних за мобілізацією.
Прогалини в законодавстві
Однак, в судовому рішенні також зазначено про існування прогалин в законодавстві, які не дозволяють чітко регулювати питання альтернативної служби в умовах воєнного стану. Зокрема, відсутність конкретизації в законах “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо механізму проходження альтернативної служби через релігійні переконання в період мобілізації.
Висновок
Враховуючи судову практику та існуючі законодавчі прогалини, важливо розробити чіткі нормативні акти, які б дозволили регулювати процес проходження альтернативної служби в умовах воєнного стану. Це допоможе забезпечити права та свободи громадян, які через свої релігійні переконання не можуть виконувати військовий обов’язок у традиційному його розумінні, зберігаючи при цьому інтереси держави в період мобілізації та воєнного стану.
Сомов Андрій
