Ну що, 2026й, яким ти будеш для мене,
для України?

Свій перший день ти вирішив зробити морозним! І це миттєво повернуло мене в мої найкращі роки - дитинство, коли зима була справжньою: з морозами й снігом! Душу наповнили солодкі, теплі емоції… Шкільні канікули з санками та ковзанами, з рожевими від морозу щоками друзів.

Як же приємно було все це згадати!

Нехай у новому році буде якомога більше позитиву й радості. Хай поруч будуть рідні, близькі, друзі. Хай небо буде блакитним, а на ньому — сліди від надзвукових літаків, які вільно перевозять українців до інших країн, не боячись дронів і клятих ракет. І нехай зима буде зимою морозною й сніжною. Адже нас не лякає холод, бо в нас усе добре: і зі світлом, і з опаленням, і з економікою.

І нехай діти, відпочивши на новорічних канікулах, повертаються до справжньої школи, а не сидять онлайн або в бомбосховищах. Бо довгоочікуваний мир нарешті настав.

4й день 2026 року

Температура, кашель - терпіти не можу хворіти. Але дуже люблю дивитися у вікно. Не можу відвести погляду від неймовірного краєвиду.

Який же красивий вечірній Київ! Вогники на правому й лівому березі мерехтять. Так, не яскраво, не багато. Але є. І там, і там. Раптом ловлю себе на думці: я радію світлу, просто світлу. Бо він не завжди є: у місті досі бувають блекаути. Йде війна.

А за цими вогнями відчуття миру. Стає так тепло на душі, І я усміхаюся, навіть попри температуру і кашель. Бо в цих вогнях життя, наша стійкість, наша віра,
наша спрага миру.

І раптом згадую чиїсь слова:
"Щоб почати щось цінувати, потрібно спершу це втратити."
Сказав якийсь Фернандо. Хто він, не знаю. Але сказав точно.

Пастор Людмила Ганноха