Польський президент Анджей Дуда підписав програмну декларацію, яку назвав “Сімейною картою”. Цей документ критикувався європейськими ліберальними політиками і журналістами, адже Дуда наважився відкрито виступити проти мейнстрімної “сімейної” політики Заходу.
В “Сімейній карті” представлено низку пріоритетних заходів сімейної політики польських консерваторів: державна підтримка багатодітним сім’ям, захист дітей від порнографії, покарання за насильство в сім’ї, створення оздоровчих центрів для людей похилого віку та інші. Також в документі наявні два важливих підрозділи “Захист інституту шлюбу” та “Захист дітей від ЛГБТ-ідеології”. В першому декларується непохитність визначення шлюбу як союзі чоловіка і жінки, з чого випливає неможливість усиновлення дітей одностатевими “парами”. Другий є ще важливішим, адже декларація спротиву конкретній ідеології та загалом визначення ЛГБТ-наративів як загрози. Це включає і заборону на ЛГБТ-повістку в школах, адже в Польщі, як і в Україні, є лобісти просування в школах сексуальної освіти, що включає нормалізацію гомосексуальної поведінки.
“Батьки відповідають за сексуальне виховання своїх дітей”, – сказав Дуда перед зібранням прихильників. “Неможливо жодним закладам втручатися в те, як батьки виховують своїх дітей”. Також польський президент задекларував пріоритетність підтримки родини з боку держави: “Сім’я заслуговує на особливу підтримку з боку держави. Сім’я творить і будує суспільство”.
Очевидно, що підписання “Сімейної карти” є частиною передвиборчої програми Анджея Дуди, який має на меті переобратися на прийдешніх президентських виборах (28 червня). Натомість його один з його опонентів від “Громадянської платформи” Рафал Тшасковський пообіцяв бути президентом для “всіх сімей”. Раніше на посаді мера Варшави він ініціював введення курсів про ЛГБТ у шкільну програму.
В багатьох західних державах питання ЛГБТ-впливу та сексуальної освіти залишається пріоритетним для ліволіберальної влади і навіть значна частина ніби консервативних політиків не наважується чинити цьому опір. Натомість у Східній Європі зберігаються здорові цінності та трактування руйнівних явищ.
Консервативну сімейну політику окрім Польщі проводить також Угорщина. Наприкінці травня угорський парламент проголосував за скасування можливості зміни статі в документах. Новий закон визначає стать на основі набору хромосом, отриманих людиною при народженні, а тому повністю заперечує так звану “трансґендерність”. І хоча в нас, як українців, є чимало претензій до угорського керівництва щодо тиску й втручання у нашу національну політику, однак активний спротив лівій ідеології може стати гарним прикладом і для нас.
Що ж до України, то вітчизняні політики не сприяють збереженню сімейних цінностей, а деякі ініціативи стають серйозними загрозам для сімейної політики, свободи слова та віросповіданням. Свідченням того є відповіді Президента України на дві резонансні петиції. Перша – з проханням сприяти відкликанню законопроекту 3316, яким передбачено кримінальну відповідальність за критику ЛГБТ. Президент відмовився сприяти відкликанню даного законопроекту. Друга – ініціатива ліволібералів щодо підписання Стамбульської конвенції. На цю петицію глава держави дав схвальну відповідь: «Президент України внесе в порядку законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
