Роздуми про віру, зростання і вдячність у 53 роки
"Як стрімко вона виросла!" – зауважили кілька людей нещодавно на зустрічі, коли я проводила час з однією із наших доньок, почали згадувати, коли востаннє бачили її маленькою.
Зараз, коли я пишу ці рядки, цей епізод спонукає мене до роздумів. Я думаю про багато можливостей, які були дані мені для зростання за мої 53 роки. Я теж колись була маленькою дівчинкою, як і моя донька. Одна з моїх сьогоднішніх молитов – щоб Бог засвідчив, що я зросла – не лише фізично, але й духовно, у пізнанні, емоційно та соціально, особливо, за останні 365 днів.
Природно, фізичне зростання сповільнюється після певного віку, зрештою поступаючись місцем занепаду і смерті. Хоча в якомусь сенсі я, можливо, перестала рости фізично, я дякую Богові за видимі й невидимі зусилля, які докладаю для оновлення свого тіла, духу, душі та розуму, так само, як клітини в нашому тілі, постійно оновлюються, підтримуючи життя.
У Біблії, 2 послання до Коринтян 4:16, сказано:
"Тому ми не занепадаємо духом; хоча наша зовнішня людина й нищиться, внутрішня з дня на день оновлюється".
Це місце Писання говорить про надію, стійкість і духовну витривалість.
Іноді, щоб помітити зростання у дорослих, потрібно більше ніж 365 днів. Проте Бог з нами у всі дні нашого життя. Він бачить наші зусилля і радується разом з нами, як маленьким крокам, так і великим досягненням.
Чесно кажучи, я не думаю, що потрібно, щоб хтось говорив мені, зросла я чи ні, хоча підтвердження ззовні може бути підбадьорливим. Я вважаю, що першою маю сама оцінювати своє зростання, тому що несу за нього найбільшу відповідальність, окрім незаперечного впливу Бога. Я завжди з собою. Я можу молитися, я можу навчатися в Бога й у людей, але мій особистий внесок – мої щоденні практичні дії – мають вирішальне значення для моєї історії зростання.
По-людськи ми не любимо чекати, але життя неможливе без очікування. Нещодавно під час церковного служіння я почула таку думку: "Поки чекаєш – співай; дякуй". Це послання глибоко торкнуло мене, тому що я чекаю – як і всі ми. У житті ми стоїмо в тій чи іншій черзі, взаємодіємо з людьми, виконуємо обов’язки, уважно очікуючи своєї черги. Очікування того, що нас чекає попереду, утримує нас у цьому стані.
Сьогодні я почула заклик: Наступний.
Сьогодні настала моя черга – мій день у Господа відзначений.
Сьогодні я вийшла на передній план – моя урочистість!
"Алілуя!" – за ще одну можливість, тут, на цій стороні Всесвіту, відсвяткувати ще один День народження.
В Біблії, у Псалмі 103:33–34, сказано:
" Я співатиму Господу усе життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую. 34 Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі ".
Справді, всьому під сонцем свій час, і для мене це час віддавати хвалу моєму Творцеві. Я святкую життя і його Дарувальника, особливо в такий священний день, як цей.
Дні народження та інші важливі події пробуджують глибокі спогади, думки й емоції. Вони допомагають нам усвідомити постійну участь Бога в нашому житті. Задовго до мого народження Бог вже йшов попереду мене – через моїх батьків, їхню історію любові, молитви й очікування. Від мого народження й до сьогодні безліч моментів турботи, навчання, хвороб, зцілення, віри та зростання формували мій шлях.
Хоча я не можу переповісти все, що сталося, я знаю одне: Бог через надзвичайно турботливих і розуміючих людей, охороняючи, вів мене через кожен період мого життя, залишаясь вірним. За це я залишаюся глибоко вдячною Господу.
Я не можу повністю описати все, що сталося за останні 365 днів, але я щиро дякую Богові за Його доброту, поради, допомогу й керівництво. Цього року я особливо вдячна Йому за благодать продовжувати зростати. Чим старшою я стаю, тим більше уваги приділяю самовдосконаленню — подібно до хорошого вина, яке з часом лише покращує свої якості.
Я ціную кожен новий рік, який мені дарований: календарний Новий рік, мій День народження – мій особистий Новий рік, та річниці значущих подій. Я сприймаю їх, як божественне проявлення благодаті, додатковий час для перебудови, дорослішання, зцілення та руху вперед разом з Богом, собою й іншими.
Багато хто каже, що я не виглядаю на свій вік, і я їм вірю. Проте я повністю усвідомлюю свій вік і приймаю його з вдячністю. Я вітаю себе з 53-річчям – колись мені було 35. Я святкую свій шлях, свої історії, свої уроки, свої емоції, свій досвід і навіть свої помилки. Хоча є речі, які я хотіла б змінити, я вірю, що моє життя йде за сценарієм, написаним мудрою рукою. Настане день, коли всі крапки зійдуться в єдину картину.
Як мудро зауважив Стів Джобс у своїй промові перед випускниками Стенфорда в 2005 році:
"Ви не можете з’єднати крапки, дивлячись вперед; ви можете з’єднати їх лише озираючись назад… Ви маєте вірити, що ці крапки якось з’єднаються у вашому майбутньому".
Я також ціную такі слова К.С. Льюїс, відомого британського письменника, літературознавця та теолога:
"Ніколи не пізно поставити перед собою нову мету чи почати жити новою мрією"
У свої 53 роки я говорю собі: "Босечко, твій шлях був багатогранним, позначений долинами й вершинами. Продовжуй рухатися вперед. Продовжуй навчатися. Продовжуй відкривати себе. Продовжуй любити, приймати… і насолоджуйся своєю долею на землі живих. Будь доброю до себе. Хоча досконалість недосяжна, прагнення до неї благородне, бо можливості для зростання людини нескінченні.
Ніколи не забувай віру своїх батьків, своє виховання і перші переживання з Богом. Він був Господом до твого народження, Він Господь і тепер, і Він обіцяв перебувати з тобою вічно – і в житті, і в смерті. Цей день народження – лише ще одна зупинка на шляху, священна пауза дорогою до вічного дому".
Ці роздуми були б неповними без подяки людям, яких Бог посилав мені в різні періоди мого життя. Моя найглибша вдячність моїм батькам і родичам, моєму коханому чоловікові, моїм біологічним і духовним дітям, моїй церковній родині – "Посольству Благословенного Царства Божого для всіх народів", а також друзям, родини, однокласникам, колегам і знайомим. Завдяки вам, Бог зробив мій шлях багатшим, світлішим і змістовнішим. Нехай Бог відповідно і щедро винагородить вас.
З початком нового року мого життя я віддаю наступні дні та роки у Божі руки, довіряючи Йому виконання Його заповіту, поки я вірно слідую за Ним – зростаю, дякую і роблю все, що можу, день за днем.
Нехай благословить нас усіх Господь!
Дякую!
11.02. 2026
_____
Непрерывный рост: Тихая работа времени и Бога
Размышления о вере, росте и благодарности в 53 года
"Как сильно она выросла!" – заметили несколько человек недавно, на встрече , когда я проводила время с одной из наших дочерей, стали вспоминать, когда в последний раз видели ее маленькой.
Сейчас, когда я пишу эти строки, этот эпизод побуждает меня к размышлениям. Я думаю о многих возможностях, которые мне были даны для роста – за мои 53 года. Я тоже когда-то была маленькой девочкой, как и моя дочь и одна из моих сегодняшних молитв, чтобы Бог засвидетельствовал, что я выросла, не только физически, но и духовно, в познании, эмоционально и социально, особенно за последние 365 дней.
Естественно, физический рост замедляется после определённого возраста, в итоге уступая место потере физических сил и смерти. Хотя в каком-то смысле я, возможно, перестала расти физически, я благодарю Бога за видимые и невидимые усилия, которые прилагаю для обновления своего тела, духа, души и разума, точно так же как клетки в нашем теле постоянно обновляются, чтобы поддерживать жизнь.
В Библии, 2послание к Коринфянам 4:16, сказано:
"Поэтому мы не унываем. Хотя внешний наш человек и истлевает, внутренний же обновляется день за днем".
Это место Писания говорит о надежде, стойкости и духовной выносливости.
Иногда для того, чтобы заметить рост у взрослых, требуется больше 365 дней. Тем не менее, Бог с нами во все дни нашей жизни. Он видит наши усилия и радуется вместе с нами, как маленьким шагам, так и большим достижениям.
Честно говоря, я не думаю, что нужно, чтобы кто-то говорил мне, выросла я или нет, хотя подтверждение со стороны может быть ободряющим. Я считаю, что в первую очередь должна сама, первой, оценивать свой рост, потому что я несу за него наибольшую ответственность, помимо неоспоримого влияния Бога. Я всегда у себя есть. Я могу молиться, я могу учиться у Бога и у людей, но мой личный вклад, мои ежедневные практические действия, имеют решающее значение для моей истории роста.
По-человечески, мы не любим ждать, но жизнь невозможна без ожидания. Недавно во время церковной службы, появилась такая мысль: "Пока ждешь, пой, благодари". Это послание глубоко тронуло меня, потому что я жду, как и все мы. В жизни мы стоим в той или иной очереди, взаимодействуя с людьми и выполняя обязанности, внимательно ожидая своей очереди. Ожидание того, что нас ждет впереди, держит нас в этом состоянии.
Сегодня я услышала призыв: Следующий.
Сегодня настала моя очередь – мой день у Господа отмечен.
Сегодня я вышла на первый план – мое торжество!
"Аллилуйя!" – за возможность здесь, на этой стороне Вселенной – отпраздновать еще один День рождения.
В Библии, в Псалме 104:33–34, сказано:
"Буду петь Господу, пока я жив; буду воспевать Бога моего, пока существую. Да будет приятно Ему размышление мое; буду радоваться о Господе".
Действительно, всему под солнцем свое время, и для меня это время воздавать хвалу моему Творцу. Я праздную жизнь и ее Дарителя особенно в такой священный день, как этот.
Дни рождения и другие важные события в жизни пробуждают глубокие воспоминания, мысли и эмоции. Они помогают нам осознать постоянное участие Бога в нашей жизни. Задолго до моего рождения Бог уже шел впереди меня – через моих родителей, их историю любви, молитвы и ожидания. Со дня моего рождения и до сегодняшнего дня, бесчисленные моменты – заботы, обучения, болезней, исцеления, веры и роста – формировали мой путь. Хотя я не могу все это пересказать, я знаю одно: Бог, через исключительно заботливых и понимающих людей, оберегая, вел меня через каждый период моей жизни, оставаясь верным. За это я остаюсь глубоко благодарной Господу.
Я не могу в полной мере описать все, что произошло за последние 365 дней, но я искренне благодарю Бога за Его доброту, советы, помощь и руководство. В этом году я особенно благодарю Его за благодать продолжать расти. Чем старше я становлюсь, тем больше внимания уделяю самосовершенствованию — подобно хорошему вину, которое с течением времени только улучшает свои качества.
Я дорожу каждым новым годом, который мне дарован: календарным Новым годом, моим Днем рождения – моим личным Новым годом – и годовщинами значимых событий. Я воспринимаю их, как божественное проявление благодати, дополнительное время для перестройки, взросления, исцеления и продвижения вперед вместе с Богом, собой и другими.
Многие говорят, что я не выгляжу на свой возраст, и я им верю. Тем не менее, я полностью осознаю свой возраст и принимаю его с благодарностью. Я поздравляю себя с 53-летием – когда-то мне было 35. Я праздную свой путь, свои истории, свои уроки, свои эмоции, свой опыт и даже свои ошибки. Хотя есть вещи, которые я хотела бы изменить, я верю, что моя жизнь следует сценарию, написанному мудрой рукой. Наступит день, когда все точки сойдутся в единую картину.
Как мудро заметил Стив Джобс, в своей речи на церемонии вручения дипломов випускникам в Стэнфорде в 2005 году:
"Вы не можете соединить точки, глядя вперед; вы можете соединить их, только оглядываясь назад… Вы должны верить, что точки каким-то образом соединятся в вашем будущем".
Я также дорожу следующими словами К. С. Льюиса, известного британского писателя, литературоведа и теолога:
"Никогда не поздно поставить перед собой новую цель или начать жить новой мечтой".
В свои 53 года я говорю себе: "Босечка, твой путь многогранный, отмечен долинами и холмами. Продолжай двигаться вперед. Продолжай учиться. Продолжай открывать себя. Продолжай любить, принимать… и наслаждайся своей долей на земле живых. Будь добра к себе. Хотя совершенство недостижимо, стремление к нему благородно, ибо возможности для роста человека бесконечны.
Никогда не забывай веру своих отцов, твое воспитание и твои первые переживания с Богом. Он был Господом до твоего рождения, Он Господь и сейчас, и Он обещал пребывать с тобой вечно – и в жизни, и в смерти. Этот День рождения – всего лишь еще одна остановка на пути, священная пауза на пути к вечному дому".
Эти размышления были бы неполными без благодарности людям, которых Бог посылал мне в разные периоды моей жизни. Моя глубочайшая благодарность моим родителям и родственникам, моему возлюбленному мужу, моим биологическим и духовным детям, моей церковной семье – "Посольству Благословенного Царства Божьего для всех народов", а также друзьям семьи, одноклассникам, коллегам и знакомым. Благодаря вам Бог сделал мой путь богаче, светлее и осмысленнее. Пусть Бог вознаградит вас соответственно и щедро.
С началом нового года моей жизни я отдаю последующие дни и годы в руки Божьи, доверяя Ему исполнение Его завета, пока я верно следую за Ним – я возрастаю, благодарю и продолжаю делать, что в моих силах, день за днем.
Да благословит нас всех Господь!
Спасибо!
11.02.2026
_____
“Reflections on Faith, Growth, and Gratitude at 53.”
“How much she’s grown!” a few people remarked recently at a gathering when I was spending time with one of our daughters, as they recall the last time they saw her as a little girl.
As I sit to pen these lines, that moment stirs reflection. I think of the many opportunities I have been given to grow in my 53 years. I, too, was once a little girl like my daughter and one of my prayers today is that God would testify that I have grown—not merely physically, but spiritually, cognitively, emotionally, and socially—especially in the past 365 days.
Naturally, physical growth slows after a certain age, eventually giving way to decline of physical strength and death. Though I may have stopped growing physically in one sense, I thank God for the visible and invisible efforts I make to renew my body, spirit, soul, and mind—just as the cells in our bodies are continually renewed to sustain life.
The Bible says in 2 Corinthians 4:16 (NKJV):
“Therefore we do not lose heart. Even though our outward man is perishing, yet the inward man is being renewed day by day.”
This scripture speaks to hope, perseverance, and spiritual resilience.
Sometimes it takes more than 365 days to notice growth in adults. Nonetheless, God is with us in all our days. He sees our efforts and celebrates both the small steps and the big milestones with us.
Truth be told, I don’t think I need anyone to tell me whether I have grown or not, though external affirmation can be encouraging. I believe I must be the first to evaluate my growth, because I am the most responsible for it—aside from the incontestable God factor. I am always with me. I can pray, I can learn from God and from people, but my personal contribution—my daily, practical actions—is imperative to my growth story.
As humans, we don’t like to wait, yet life is impossible without waiting. Recently, during a church service, I heard this takeaway: “While you wait, sing; give thanks.” That message resonated deeply with me, because I am waiting—like we all are. In life, we stand in one queue or another, engaging with people and responsibilities while attentively watching for our turn. The expectation of what lies ahead keeps us in line.
Today, I heard the call: Next.
Today it's my turn – my day is marked by the Lord.
Today I stepped into the spotlight – my celebration!
Hallelujah for another opportunity—here, on this side of the universe—to celebrate one more birthday.
The Bible says in Psalm 104:33–34 (NKJV):
“I will sing to the LORD as long as I live; I will sing praise to my God while I have my being. May my meditation be sweet to Him; I will be glad in the LORD.”
Indeed, there is a time for everything under the sun, and for me, this is the time to declare my Creator’s praise. I celebrate life and its Giver, especially on a sacred occasion like this.
Birthdays and other significant life events awaken deep memories, thoughts, and emotions. They help us recognize God’s continuous investment in our lives. Long before my birth, God had already gone ahead of me—through my parents, their love story, prayers, and expectations. From my birth until today, countless moments of care, learning, sickness, healing, faith, and growth have shaped my journey. Though I cannot recount it all, I know this: God, through exceptionally caring and understanding people, has faithfully carried me through every season. For this, I remain deeply grateful.
I cannot fully capture all that has happened in the past 365 days, but I sincerely thank God for His kindness, counsel, help, and direction. This year especially, I thank Him for the grace to continue growing. The older I get, the more intentional I become about being better—like fine wine that gains value with time.
I treasure every new year I am given: the calendar New Year, my birthday (my personal New Year), and the anniversaries of meaningful moments. I see them as divine extensions of grace—extra time to realign, to mature, to heal, and to advance with God, myself, and others.
Many people tell me I don’t look my age, and I believe them. Still, I am fully conscious of my age, and I embrace it with gratitude. I congratulate myself on turning 53—I was once 35. I celebrate my journey, my stories, my lessons, my emotions, my experiences, and even my mistakes. While there are things I would have loved to change, I trust that my life follows a tailor-made script written by a wise Hand. A day will come when all the dots will make perfect sense.
As Steve Jobs wisely said in his 2005 Stanford commencement speech:
“You can’t connect the dots looking forward; you can only connect them looking backwards… You have to trust that the dots will somehow connect in your future.”
I also hold dear these words from C.S. Lewis, a renowned British author, literary scholar, and theologian:
“You are never too old to set another goal or to dream a new dream.”
To myself at 53, I say: Bosechka, the journey has been multidimensional, marked by valleys and hills. Keep advancing. Keep learning. Keep discovering yourself. Keep loving, accepting, and enjoying your portion in the land of the living. Be kind to yourself. Though perfection is unattainable, striving toward it is noble, for human growth is infinite.
Never forget the faith of your fathers, your upbringing, and your early encounters with God. It has been the Lord before your birth, it is the Lord now, and He has promised to abide with you forever—both in life and in death. This birthday is simply another stop along the journey, a sacred pause on the way to eternal home.
This reflection would be incomplete without gratitude to the people God has placed at different times in my life. My deepest thanks go to my parents and relatives, my beloved husband, my biological and spiritual children, my church family—The Embassy of the Blessed Kingdom of God for All Nations—and to family friends, classmates, colleagues, and acquaintances. Through you, God has made my journey richer, lighter, and more meaningful. May God reward you accordingly and bountifully.
As a new year of life begins for me, I commit my remaining days into God’s hands, trusting Him to fulfill His covenant as I faithfully follow Him—growing, giving thanks, and showing up, one day at a time.
May the Lord bless us all!
Thank you!
11.02.2026
