Знаєте, є одна історія про людину, яка просто вміла готувати їжу. Хто з нас уміє готувати? Майже всі - є речі, які ми робимо щодня. Звичайні речі. Але Господь може зробити так, що ця звичайна справа, яку ми виконуємо, у Його руках принесе незвичайний результат.

Сьогодні ми подивимося у Слово Боже, як це працює. Як звичайні речі в Божих руках досягають надзвичайного результату. І навпаки, ми інколи думаємо, що для того, щоб досягти чогось великого, потрібно зробити щось надзвичайне. Але це не завжди так.

Сьогодні ми ніби врівноважимо своє розуміння, щоб не думати, що Бог діє лише в житті тих, хто робить якісь особливі справи. Ні. Бог діє в житті кожної людини. І в житті тих, хто щодня виконує звичайні справи, Він також діє. Він також може благословити надзвичайно сильно.

По людському ми часто мислимо так: щоб отримати щось дуже велике, потрібно зробити щось дуже велике. І навіть наші молитви іноді звучать приблизно так: "Господи, я Тобі зірку з неба дістану, тільки зроби це для мене."

Але Бог цього не потребує. Не потрібно обіцяти Богові щось надзвичайне, щоб отримати надзвичайне. Бог так не працює. Так працюємо ми. Коли в когось день народження, ми хочемо подарувати якийсь особливий подарунок. Але погодьтеся, буває так, що людина просто щиро скаже вам три або чотири звичайні слова. Просто від серця. І це має набагато більший вплив, ніж багато красивих і дуже пишних промов.

Прочитаємо уривок зі Старого Завіту:
Буття 25: 29-34 " І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом. А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство. І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство? А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

Українською мовою це навіть звучить, як початок народної казки.: "Одного разу Яків варив юшку"…

Того дня Яків не робив нічого особливого. Він робив те, що, мабуть, робив майже щодня. Думаю, він часто варив цю юшку. Можливо, це була навіть його улюблена страва чи власний рецепт. Але це була звичайна справа. Звичайна справа. Але читаючи цей уривок далі, ми можемо сказати, що він не зовсім чесно повівся зі своїм братом.

А втім сьогодні я хочу говорити не про характер цієї угоди, а про її результат. Коли ми продовжуємо робити звичайні речі, які робимо щодня, ми можемо не бачити ніякого особливого результату. Можливо, Ісав ще просто не прийшов із поля, але, звісно, він прийде. Такого і у кожного настає день, коли те, що ми робимо постійно, може відіграти дуже важливу роль у житті й принести великий результат.

Ісав прийде з поля. Йому знадобиться те, що є у брата. Якщо дивитися на це духовно, то завжди є той "Ісав", який потребує того слова, тієї істини, того відкриття, яке Бог дав мені. Є людина, якій я можу послужити.

Тут говориться про юшку. Але зараз ми говоримо не про фізичну їжу. Ми говоримо про Слово Боже. Так само, як Яків щодня варив юшку, ми можемо щодня читати Слово Боже. Це теж стає звичайною справою: щоранку ми відкриваємо Біблію. І може настати день, коли саме ця "юшка", саме та істина, яку ми роками читали, знадобиться комусь. Прийде свій "Ісав", і ми зможемо вплинути на його життя, бо він шукатиме те, що потребує, що є всередині нас.

Я не хочу, щоб ми дивилися на цю історію лише негативно. Я хочу звернути вашу увагу на Якова, який щодня варив юшку і коли настав день, де його проста, звичайна дія принесла надзвичайно великий результат.

У Біблії написано:
Луки 16:10 "Вірний у найменшому і у великому вірний", 

Якщо ми вірні в тому, щоб "варити свою юшку", якщо ми вірні в тому, щоб щодня прочитати хоча б один розділ Біблії, якщо ми вірні в малому, то Слово Боже говорить, що цього достатньо. Питання не в тому, яку саме юшку я варю - питання у вірності.

• Про це Сам Ісус сказав: "Хто вірний у найменшому, той і у великому вірний."

Що потрібно?
Потрібно бути вірним у малому. Якщо ми щодня робимо одну й ту саму справу, то через пів року, через рік ми станемо справжніми майстрами в ній. Так само і в духовному житті. Спочатку, коли ми читаємо Біблію чи молимося, нам здається, що ми багато чого не розуміємо. Ми порівнюємо себе з іншими, нам здається, що наша молитва недостатньо духовна.

Або коли ми вперше свідчимо комусь про Господа, у нас виходить не зовсім так, як хотілося б. Перші рази можуть бути незграбними. Але якщо ми продовжуємо це робити, ми зростаємо, розвиваємося.

І ще одне місце Писання:
Книга Приповістей 22:29 "Чи бачив ти чоловіка вправного у своїй справі? Він стоятиме перед царями."

Ось що відбувається з людиною, яка постійно робить навіть просту справу. Ця справа набуває майстерності, людина стає професіональною і вже може варити свою юшку із заплющеними очима. І ось тоді приходить результат. Подумайте, якби Ісав прийшов, а Яків не зварив юшку, ми сьогодні взагалі не читали б цієї історії. Але саме це: його постійність, майстерність, його вірність звичайній справі, - принесло результат. Гадаю, що ця юшка дуже смачно пахла, бо інакше Ісав пішов би до матері чи ще до когось попросити їсти. Вочевидь, це було щось дуже смачне.

Так само і наше служіння: коли ми постійно щось робимо, з часом це набуває якості.
І тоді збуваються слова Писання: "Чи бачив ти чоловіка вправного у своїй справі? Він стоятиме перед царями" - саме так сталося з Яковом.
А пізніше говорили: "Бог Авраама, Ісака та Якова."
Подивіться, до якої висоти він був піднесений! І почалося все з того, що він постійно робив одну просту справу.

Ми часто чуємо різні повчання, наприклад: "Хочеш нового результату, почни робити щось нове." Я не проти нового. Але сьогодні хочу трохи врівноважити це розуміння. Якщо ми почнемо робити тільки нове й перестанемо "варити свою юшку", то коли прийде наш Ісав, юшки вже не буде. І тоді не буде результату.

Яків та Ісав були братами.
Ісав повернувся з поля, він був дуже втомлений і дуже голодний.
Вдома він побачив, що брат приготував юшку і сказав: "Дай мені поїсти."
Яків відповів: "Продай мені своє первородство" - тому що первородство означало вищий статус, особливе благословення.
І Ісав погодився. Він сказав: "Навіщо мені це первородство? Я помираю з голоду."
Я коротко нагадую цю історію для тих, хто, можливо, не пам'ятає її до кінця.

• Отже, Слово Боже закликає нас бути вправними у своїй справі, нехай навіть це буде дуже проста, але це наша "юшка".
І ми робимо просту справу майстерно - це перший крок.

• Хоча цього ще недостатньо. Бо є багато людей, які добре роблять свою справу, але коли приходить їхній "Ісав", вони не мають мудрості. Вони не розуміють, що саме зараз настав особливий момент. Ми, як християни, іноді говоримо: "Та забирай усе. Я сам обійдуся." Але Яків так не вчинив.
Хоч Ісав був його братом, але Яків побачив Божий момент - І це другий, дуже важливий крок.

Мені здається, він навіть важливіший за перший. Бо можна все життя сумлінно "варити свою юшку", але коли прийде потрібний момент, не скористатися ним.

Тож нехай Господь дасть нам не лише постійність, але й мудрість. Щоб у той день, коли прийде наш "Ісав", ми спроможімося вчинити так, як цього хоче Бог, а не так, як нас вчили люди чи як підказує наше виховання або наше оточення.

• Нехай буде так, як на це є Божа воля.

Амінь.

Пастор Юрій Шаульський