Поздравляю мою дорогую церковь "Посольство Божье" с 29-й Годовщиной! Слава Господу Иисусу Христу за Его церковь "Посольство благословенного Царства Божьего для всех народов", миссионерскую церковь, которая "есть столп и утверждение истины", оказавшую влияние на общество через возрождение народа, спасенные души людей, через проповедь слова Божьего, Евангелие Царства Божьего! Я благодарна апостолу Сандею Аделаджа, пастору Босе, пастору Наталье Потопаевой, пастору Руслану Сербуку, пастору Надежде Стениной, всем пасторам, моим братьям и сёстрам во Христе за то, что 24 года со дня моего рождения свыше, как христианки я в этой церкви получила истинное духовное образование и продолжаю учиться, ощутила любовь Бога Отца, проявленную через людей, Его детей! Мне, инвалиду со многими болезнями и проблемами, отчаявшейся женщине, в этой церкви был дан шанс избавиться…

Здравствуйте, дорогие пастор Сандей и пастор Босе! 4 октября 2022 года нашей церкви «Посольства Благодарных Сердец» исполнилось 10 лет! Наша церковь родилась в период реформации, основанием которой стало Ваше учение, дорогой пастор Сандей. Ваша ученица, Виктория Владимировна Мельник, получила откровение от Бога и, соединив нас, открыла церковь. За эти 10 лет Бог дважды очищал нашу церковь, но вырастали новые лидеры для служения. И сегодня:• Мы поддерживаем служение «Центр матери и ребенка».• Ведем Дистанционный курс просвещения людей в тюрьмах и колониях.• Ведем молитвенное служение, служение прославления и поклонения Богу. • Служителями финансового служения и лидерами церкви «Посольство благодарных сердец» написана книга «Десятина – почтение Богу». Мы – дочерняя церковь, и мы радуемся, что мы – часть Посольства Божьего и Царства Божьего,…

Нинішня війна торкнулася всіх нас, однак щодня ми бачили та бачимо нові і нові свідчення, як Бог оберігав та робив дива в повсякденному житті. Хочемо нагадати ще одне із яскравих свідчень останніх місяців. “Мене звати Олена, і я з Маріуполя, якого вже майже немає…“ Так починається розповідь жінки, яка пережила обстріли в зруйнованому місті завдяки силі молитви до Бога. Ми з сином щоранку обходили місце, в якому ми жили, взявшись за руку і молившись, щоб Ісус зберіг не тільки нас, а й людей, які жили з нами в будинку. І поки ми там були дім не постраждав. Коли ж ми виїхали ввечері 16 березня, в будинок влетів снаряд, і його більше немає, але всі люди, що жили в ньому, живі…

Ми мали звичайний виїзд. Відштовхнувши ворога, були впевнені, що все відбувається добре. З моїм напарником ми їхали у невеликій броньованій машині зі швидкістю 120 км/год. Зненацька на зустріч нам виїхав ворожий танк. І коли танк вистрілив, життя зупинилося на 1,5 секунди. Ти відчуваєш, як тобі стає боляче, бачиш, як з танка виходить орк, машина перевертається і починає горіти. Напарник відключився, бо було сильне попадіння. У напарника посікло обличчя, але потім все швидко загоїлося. В мене обгоріла голова та спина.  Ми тільки виходимо з машини, знову стріляють. Ми розходимося в різні боки, щоб танк ганявся лише за одним. Він вибирає мене...  Я ухвалюю рішення з тим одкровенням, яке отримав від Бога, що я в Його руці, і починаю рухатися у бік мінного поля. Підходжу…

По прошествии нескольких дней, как началась война и в ТРО (Территориальная Оборона) нереально было уже попасть, потому что оружия не хватало на всех желающих защищать Украину. Я стал поддерживать родных, близких, соседей и каждого человека, который встречался на моем пути.  Следующим этапом волонтерства стал поиск необходимых лекарств, продуктов питания, средств личной гигиены для всех кто нуждался. Собирал и отвозил на авто по Киеву. Через некоторое время мои друзья попросили помочь отвезти и раздать гуманитарную помощь в одно из сел. Знакомые, соседи, коллеги стали давать мне контакты представителей разных фондов, с которыми у меня наладились плодотворные взаимоотношения, которые продолжаются и по сей день. Почему я решил написать об этом?Ко мне обратились за помощью развести 20 тонн продуктов питания для всех кто нуждается…

Для меня Пасха - это Христос. Я Благодарна Богу за спасение, за исцеление. Жив Бог и Жива душа моя! Я благодарна Богу за то, что Он умер за меня и простил все мои грехи.Я благодарна Богу за пастырей, через которых я познала Его.Я благодарна Богу за родных и близких. Я благодарна Богу за то, что Он избрал меня.Я благодарна за все трудности и испытания, иначе бы я бы не стала сильнее.Я благодарна за страну, в которой родилась, за Украину, которая победит и будет процветать!Я благодарна всем людям во Львове, в Польше и в Германии, которые помогают не только мне, а многим украинцам сегодня. Я благодарна всем солдатам и волонтёрам, которые помогли мне выбраться из оккупации.Я благодарна тем рыбакам, простым людям, которые…

Свідчення слави Божої під час війни членів нашої церкви "Подарок Божий". Одного ранку ми прокинулись в нашому окупованому селі. Ми дякуємо сьогодні Богові за Його милість і те, що Він зберіг наше життя, сім'ю у повному складі, майно, зберігав наше здоров'я не дивлячись на те, що 40 днів ми провели в окупації, під постійними обстрілами,прямій загрозі нашому життю та холодному підвалі. Іван і Володя, чоловіки нашої родини, неодноразово перебували під дулом автомата, але дивним чином Бог урятував їх від смерті. Всі дні ми молилися, хвалили Бога, поклонялися Йому, часто доводилося постувати. Мир Божий, Його дива супроводжували наші життя щодня. Будинки сусідів потрапили під прямі обстріли, але нас десь дещо зачепило: забор, машина, вікно та уламки які влетіли через вікно в…

“Мене звати Олена, і я з Маріуполя, якого вже майже немає…“. Так починається розповідь жінки, яка пережила обстріли в зруйнованому місті завдяки силі молитви до Бога. Читайте нижче її свідчення. “Хочу сказати всім спасибі за молитви, вони допомогли нам вижити та врятуватися з цього пекла на землі. Я з сином дивом Божим змогла виїхати з Маріуполя 16 березня. Зараз ми знаходимось у безпечному місці в Україні, сподіваюся воно буде безпечним і надалі. Те, що ми змогли вижити й вибратися з Маріуполя, це лише слава Ісусу. Ми з сином щоранку обходили місце, в якому ми жили, взявшись за руку і молившись, щоб Ісус зберіг не тільки нас, а й людей, які жили з нами в будинку. І поки ми там були…

Впервые я услышала о пасторе Сандее, когда мне было около 23 лет. Я была администратором в маленькой церкви и помню, как ее пастор подошел ко мне и сказал: «Я подумываю о том, чтобы наша церковь перешла под духовное покровительство к этому пастору (он имел в виду пастора Сандея). Послушай его проповедь, пожалуйста, и скажи, что ты думаешь о нем?». Слушая аудиокассету, я чувствовала поток энергии, дающий мне жизнь. Я поняла, что нашей церкви просто необходимо стать под покровительство этого пастора. Со временем я переехала в Киев и начала посещать церковь «Слово веры» (теперь это «Посольство Божье»), с упоением слушала проповеди пастора Сандея и покупала многие его записи. Помню, когда я ежедневно выходила на вечернюю пробежку, то со мной всегда был…