1Коринтянам 1:9 "Вірний є Бог, Який покликав вас до спільності зі Своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим."

Наше покликання - передусім спільність із Сином Божим, з Ісусом Христом. Ми всі покликані до цієї спільності. Ісус прийшов на землю як Бог, Який став людиною.
Сьогодні Він також перебуває з нами - Духом Святим, Духом Христовим.

Найперше бажання Ісуса - щоб кожна Божа дитина мала живі особисті стосунки з Ним. Сам Господь кличе нас прийти до Його криниці живої води.

Наскільки ми самі прагнемо цієї спільності з Ісусом Христом?
Псалом 61:9 "Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!"

Сьогодні Бог говорить Своєму народові: "У будь-який час - у радості чи в скорботі, під час війни чи миру - покладайтеся тільки на Мене. Я - ваше пристановище." Бог хоче звільнити наші серця від усього, що не відповідає Його волі, і зробити їх джерелами живої води. Він хоче, щоб наше життя стало криницею, з якої інші люди зможуть пити.
Але в наших серцях можуть бути різні "води": образи, розчарування, критика, невдоволення, заздрість...

У цьому світі існує безліч нечистих потоків, які забруднюють людські душі. Без молитви до нашого розуму постійно приходять різні нечисті думки. Якщо ми починаємо їх приймати й роздумувати над ними, вони поступово проникають у серце. Так забруднюються ті джерела, які Бог створив для живої води.

Але Господь створив нас за Своїм образом і подобою. Наш Небесний Отець Сам є Джерелом, Яке напуває всіх. І ніхто не може допомогти нам так, як Ісус Христос, бо тільки в Нього є жива вода. Лише Він розуміє нас до кінця. Він не розчарується і не злякається жодного болота, яке може бути в нашому серці. Єдине, що Він зробить, - прийме кожного і очистить. Якщо кожен із нас як Божа дитина матиме такі глибокі особисті стосунки з Христом, тоді ми будемо жити справжнім життям і нести його людям - словами, поглядом, вчинками.

Тому найперша і головна умова спілкування з Богом - відкрити Йому своє серце.

Коли ми приходимо до Господа, насамперед маємо бути готовими прийняти Його волю й залишити своє: власні думки, свої уявлення про пастирів, церкву, служіння, Україну, чоловіка чи дружину. Якщо ми справді прагнемо живої води, а не хочемо залишатися лише зі своїми людськими міркуваннями.

Матвія 11:28 "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!";
Об'явлення 3:20 " Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною";
Приповісті 20:5; 10:22; 20:27 "Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує. Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою. Продли милость Твою к знающим Тебя и правду Твою к правым сердцем".

Бог оновлює наше духовне життя. Він хоче, щоб ми переживали Його присутність, хоче наповнити нас почуттями Христа. Але Він не хоче, щоб ми зупинялися лише на переживаннях. Тому Господь запрошує нас у спільність із Собою, закликає пізнавати Самого Христа, бо в Ньому є все. Він - наша Криниця. Наш Бог не поверхневий. Він заглиблюється в саме серце людини, досліджує її мотиви.

Псалом 35:10 "Продли милость Твою к знающим Тебя и правду Твою к правым сердцем".
Ми приходимо до Нього, виливаємо перед Ним свої серця, сидимо біля Його ніг і просвічуємося Його Словом, яке є світильником для нашого життя. Наше серце не буде грішити проти Бога лише за однієї умови - якщо воно буде наповнене Його Словом, адже Його Слово - це Сам Бог.

Коли ми відкриваємо перед Господом своє серце, ми даємо можливість Духові Святому оживляти наше внутрішнє життя.

Наше покликання народжується у спілкуванні з Ісусом Христом.
Звідси народжується сім'я.
Звідси народжується служіння.
Звідси народжується церква.
Звідси починається все.

Приповісті 4, 21-23 "Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя."
Твоє серце - це джерело життя, тому що в ньому живе Ісус.

Пісня над піснями 4, 12-15 "Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане... Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами, нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами, ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!"
Бог покликав Свій народ до криниці живої води. У Старому Завіті криниця була найбільшим багатством, тому що саме в ній було джерело життя. У пустелі криниці закривали великим каменем, щоб у воду не потрапило нічого стороннього. Там залишалася лише та чиста вода, яка відкрилася під час копання. Щоб напоїти отару, пастухам потрібно було разом відкотити цей камінь. Одному це було не під силу, тому вони збиралися разом.

Так само зараз Бог кличе Свій народ. Самотужки ти не зможеш відкотити камінь, щоб напитися живої води. Саме тому Церква повинна бути разом. На кожному з нас є печать Духа Святого. Господь не хоче, щоб у наші серця входило щось інше, окрім Його волі та Його бачення.

"Прокинься, вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня! Повій на мій сад..."
Пісня над піснями 4:16 "Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!..."
У Біблії вітер є образом Духа Святого. Нехай лише Дух Святий віє на твою душу, на твоє серце, на твою сім'ю і на всі сфери твого життя.

Але сьогодні кожен із нас ще" недосконалий. Саме тому нам потрібно постійно каятися перед Богом. Покаяння - це не одноразова подія, а постійний процес, тому що воно означає зміну способу мислення. Щойно ми перестанемо бути готовими змінюватися, у наше серце непомітно прийде релігійна гордість.

Особливе зверненняі: не просто приходьте до Бога, а станьте криницею живої води через особисту спільність із Христом.

Нехай Господь помилує кожного з нас.

Пастор Валентина Захарченко