Коли в житті людини трапляється біда, дуже часто від оточуючих можна почути фразу: "Візьми себе в руки". Зазвичай під цими словами мають на увазі: не плач, не показуй своїх емоцій, спробуй відволіктися й не думати про те, що сталося.

Але Біблія говорить трохи інакше. Вона не закликає людину взяти себе в руки - вона закликає довірити себе Божим рукам.

У дні, коли навколо смерть, біль і руйнування, наші власні руки часто виявляються безсилими. Бувають моменти, коли власних сил уже просто не вистачає. Ми не можемо зупинити війну, воскресити загиблих чи пояснити все, що відбувається.

Але ми можемо вибрати, в чиї руки довірити своє життя і своє серце.

Сьогодні багато хто повторює один одному: "Візьми себе в руки". Та наскільки дієва ця порада?
Чи може людина сама дати собі мир серед тривоги, силу серед безсилля і надію серед болю, жаху та руїни?

Апостол Петро пише: "Усі ваші турботи покладіть на Нього, бо Він піклується про вас", 1Петра 5:7.

Іноді найсильніше рішення - не міцніше стиснути кулаки, а міцніше триматися за Бога. Але виникає важливе запитання: як практично довірити себе Божим рукам? Що це означає?

Насамперед довірити себе Божим рукам - це не почуття. Це рішення.Практично це виглядає так:

· коли страшно - не тікати від Бога, а йти до Нього в молитві;
· коли не розумієш того, що відбувається, - не вимагати негайних відповідей і пояснень, а продовжувати довіряти Його мудрості й любові;
· коли не можеш змінити обставини - робити все, що залежить зараз особисто від тебе, а решту залишити Йому;
· коли серце переповнене болем - не приховувати його, а щиро розповісти про все Богові, бути перед Ним таким, яким ти є;
· коли здається, що все руйнується, - не відпускати Божої руки, навіть якщо поки що не бачиш Його дії.

По суті, довірити себе Божим рукам  - означає визнати, що не все перебуває в нашій владі. Є те, чого ми не можемо змінити, але можемо довірити Тому, Хто любить нас і ніколи не забуває про нас.

Коли дитина боїться, вона не перестає боятися миттєво, навіть якщо поруч опиняється батько. Але страх стає меншим, тому що дитина опиняється на руках у того, хто сильніший за неї. Так само і з Богом.

Не завжди можна взяти себе в руки. Іноді сил для цього просто немає. Але завжди можна довірити себе Божим рукам. Саме там людина знаходить мир серед тривоги, силу серед безсилля і надію серед болю.

Пастор Людмила Ганноха